До одного князя прийшов учитель бойових півнів і запропонував потренувати бойового півня князя. Князь погодився.
Минуло десять днів.
- Ну, як, запитав князь, - мій півень готовий до бою?!
- Ні, ні, ні! Він занадто самовпевнений і рветься битися. Його не можна випускати!
Минуло ще десять днів.
- Ну, а тепер?
- Ні, ще рано. Він дуже нервовий, на все реагує. Його не можна випускати.
Минуло ще десять днів.
- А тепер?
- Рано ще. Сила і лють переповнює його, проривається назовні, і це помітно.
Минуло ще десять днів.
- Але а тепер-то готовий?
- Тепер майже готовий. Він рухливий і немов вирізаний із дерева. На чужі крики не реагує. Але інші півні не хочуть з ним битися і, щойно побачивши його, з криком тікають геть.

Лунін таким й став. Погляд гранично сконцентрований і спокійний. Ніякий папа Карло йому вже не страшний. Він знає собі ціну.
Реал опростопіздиться, якщо його посадить на лавку і не поставить першим номером і не підпише наступний контракт.